Як розповісти дитині про втрату

      Реакція дитини на смерть близької людини може бути різною, залежно від її віку та досвіду. Неправильно підібрані слова можуть стати причиною появи страхів та мати потенційно травматичний вплив.

— Головне — не приховувати правду і не зволікати. Сказати дитині про смерть повинна найближча людина — та, кому вона найбільше довіряє і з ким може розділити горе. Говорити краще у безпечному й тихому місці. Якщо дитина ще маленька, нехай візьме улюблену іграшку.

— Не варто детально розповідати, як саме це сталося. Якщо це була раптова смерть, спочатку потрібно сказати, що ця людина загинула і її з нами вже ніколи не буде. Якщо людина померла від хвороби, треба так і говорити: він/вона хворів(-ла), лікарі зробили все, що могли. Якщо дитина не розпитує, не треба говорити зайвого.

— Говоріть повільно і обов’язково робіть паузи, щоб дитина мала час зрозуміти почуте. Треба сказати: «Хоча у твоєму житті цієї людини вже не буде, але її любов не зникне. Вона буде з тобою назавжди у пам’яті».

— Дайте дитині час, щоб усвідомити інформацію. Маленькі діти можуть реагувати так, ніби вони вас не слухають. Проявіть терпіння та дочекайтеся їхньої уваги. Також будьте готові, що молодші діти будуть знову і знову ставити одні й ті самі питання — як під час розмови, так і упродовж наступних днів та тижнів.

— Приймайте будь-які емоції дитини. Не кажіть їй: «Не плач» або «Заспокойся». Навпаки — проговоріть, що вона відчуває (якщо це печаль або сум), і допоможіть висказати (якщо це гнів або агресія). Розмова про померлу людину часто допомагає виразити накопичені почуття.

— Не використовуйте образ померлої людини для формування бажаної поведінки дитини. Не варто казати: «Не кричи, бо на тебе бабуся зверху дивиться».

— Не блокуйте спогади про померлу людину, якщо дитина про неї розпитує. Спитайте, що вона хотіла їй сказати. Якою б могла бути її відповідь. Можна разом подивитися її фото та відео.